Сьогодні виповнюється 38 років з часу аварії на Чорнобильській АЕС
Сьогодні, 26 квітня виповнюється 38 років з часу аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття. Смертельна доза радіації забрала життя півмільйона людей.
Найпершими жертвами опромінення після вибуху 4-го реактора стали працівники АЕС та пожежники, які гасили полум’я,
Навіть після того, як пожежу погасили, реактор ще кілька тижнів продовжував викидати в атмосферу неймовірну кількість радіації, доки його не засипали сумішшю піску, свинцю та бору.
Поки рятувальні служби боролися з наслідками трагедії, люди навіть не здогадувалися про її масштаб, адже вся інформація приховувалась Радянською владою.
Вона не організовувала термінові евакуації, а людей просили зберігати спокій.
Першою про аварію заговорила міжнародна спільнота, так як почала фіксувати підвищений рівень радіїації і змусила уряд СРСР повідомити мешканців. Вони це зробили, але значно применшивши масштаби трагедії.
Першою про аварію заговорила міжнародна спільнота, так як почала фіксувати підвищений рівень радіїації і змусила уряд СРСР повідомити мешканців. Вони це зробили, але значно применшивши масштаби трагедії.
1 травня уряд провів у Києві парад, у якому брали участь тисячі дорослих і дітей, в той час як радіація опромінювала все довкола.
Згодом, розпочавши евакуацію населення влада брехала людям, що згодом вони повернуться назад, що це тимчасово, тому люди брали з собою лише маленькі валізи і вірили, що згодом повернуться у свої домівки.
До кінця літа 1986 року більше 115 тисяч осіб було евакуйовано із зони зараження, 81 населений пункт України став безлюдним.
“На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались на весні.
Як сніжниця попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятева.
Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.
Не спинились птиці на кордоні,
Де всякає атом у пісок
І дивився батько з під долоні,
І ридала мати в небеса”. (Д. Павличко)
Сьогодні, у ліцеї класними керівниками були проведені виховні години, усні журнали, години пам’яті, екскурсії до пам’ятника “І мертвим, і живим, і ненародженим чорнобильцям Прикарпаття. Вони врятували цей світ від ядерної катастрофи”.
З вирію вертались на весні.
Як сніжниця попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятева.
Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.
Не спинились птиці на кордоні,
Де всякає атом у пісок
І дивився батько з під долоні,
І ридала мати в небеса”. (Д. Павличко)
Сьогодні, у ліцеї класними керівниками були проведені виховні години, усні журнали, години пам’яті, екскурсії до пам’ятника “І мертвим, і живим, і ненародженим чорнобильцям Прикарпаття. Вони врятували цей світ від ядерної катастрофи”.
