Згідно наказу МОН від 28.12.2019  № 1646   «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»  учасники освітнього процесу можуть і повинні повідомляти про випадок булінгу (цькування),  стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та/ або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб’єктів  реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

У освітньому закладі заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу. Повідомлення можуть бути в усній та/або письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними. Тому якщо ви стали свідком булінгу (цькування)- слід втрутитися,  адже булінг не припиниться сам.

• Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.
• Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
• Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
• Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.
• Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.
• Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.
• Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і, якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

Проявами, які можуть бути підставами для підозри в наявності випадку булінгу (цькування) учня є:

-замкнутість, тривожність, страх, або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована зухвала поведінка;

– неврівноважена поведінка;

– агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

– різка зміна звичної для дитини поведінки;

– уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;

– відлюдкуватість, уникнення спілкування;

– ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися;

– занижена самооцінка, наявність почуття провини.