Щоб вшанувати пам’ять Героїв Небесної Сотні, Героїв АТО, Героїв війни в Україні, з метою виховання патріотичної свідомості, любові до Батьківщини у рамках тижня Мужності “Іде війна…і рана ця болить” в ліцеї була проведена літературно-музична композиція “Не зрадити і не забути” (організатори Ольга СЕМАНІВ, Світлана ЛЮКЛЯН, Марія БІЛОГАН, Галина ГРИЦУК). Захід присвячений тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня —цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче– життя.
У заході взяли участь ліцеїсти 7-А, 8-А, 8-В класів, учнівське самоврядування ліцею, учасники вокального ансамблю “Мальви” та солісти – Надія ДУТЧАК, Марія МАКЕДОНСЬКА, Христина КІНАХ, Василина ЯРЕМЧУК (керівник Галина ГРИЦУК).
Учні декламували вірші, відтворили життєві історії про трагедії сімей під час війни. Ведучі розповіли про події, які відбувалися і тривають зараз в Україні. А також пом’янули воїнів. які загинули, захищаючи свободу та цілісність нашої держави. Зокрема,випускників нашого ліцею Андрія Прошака, Олександра Авдєєва, Василя Вінтоняка, Степана Бажика.
Прагнемо, щоб над нашою рідною Україною було мирне небо. І щоб кожен міг здійснити свій злет у вільній, щасливій, квітучій країні, яку щиро любимо!
Разом до ПЕРЕМОГИ!
21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови.
Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. Вона не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд. Мова – це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями попередніх поколінь, злеліяних у пісні, в переказі, в приказці. Скільки з уст нашого народу можна почути легенд, скільки пісень, оповідок про нашу чудову українську мову. Ось одна із них:
Колись дуже давно жив на землі народ. Було це сильне, прекрасне і могутнє плем’я. Вони дружно працювали, вирощували врожаї, полювали, розводили худобу. Заможно жили ці люди. Та була у них одна велика біда: не мали вони мови. Зовсім не могли розмовляти, співати пісень, не могли сваритися, вимовити слів радості та любові, тому посмішка рідко торкалася їхніх облич. А винні в усьому були вони самі.
Багато років тому цей народ образив добру фею Мову, і вона, гірко зітхнувши, назавжди пішла від них, забравши з собою слова-квіти.
Оніміле плем’я пошкодувало, що скоїло таке, та часу назад не повернеш, помилки не виправиш.
У тому племені, по сусідству, жили дівчинка з довгою косою, добрим серцем і великими, як небо, очима, та хлопчик, який чудово грав на сопілці. Бачачи, як тяжко горює їхній народ без мови, діти теж переживали, бо не могли висловити своїх думок і почуттів.
Хлопчик надумав відшукати Мову, попросити у неї вибачення за свій народ і повернути втрачені слова-квіти. Дівчинка вирішила піти з ним, бо одна голова – добре, а дві – краще. Та як же вони обізвуться до Мови, як скажуть, чому прийшли? Дівчинка вишила їхнє прохання на рушникові, він вийшов прекрасним, а хлопчик спробував домовитись через гру на сопілці.
Чи довго шукали діти фею, чи ні, того ніхто не знає. Знайшли її серед величезного поля, засіяного квітами-словами, які вона доглядала. Від пахощів цих квітів запаморочилася голова у дітей, а з уст полилася пісня. Діти показали свої дари. Побачивши рукоділля дівчинки, почувши гру хлопчика, Мова все зрозуміла без слів. Взяла оберемки своїх чарівних, запашних різнокольорових слів і пішла за дітьми, понесла Мову людям.
З низько схиленими головами, а пошаною зустріло плем’я Мову. Радості не було меж. Вдихнули люди аромат чарівних квітів… і заговорили, заспівали від щастя. З того часу бережуть вони слова-квіти, шанують Мову, як найбільший, найкоштовніший скарб.
Тож цінуймо, розвиваймо, прославляймо, любімо нашу рідну мову!!! Читаймо українською, розмовляймо українською!!!
Вихованці Івано-Франківського спортивного ліцею Івано-Франківської обласної ради висловлюють щиру подяку за переданий їм підписаний прапор військовими.
Учнівське самоврядування спільно з педагогом-організатором ліцею Галиною Грицук створили разом з ним ці історичні світлини.
Учні з натхненням та гордістю вивчали написані від руки послання:
“Вірте в ЗСУ!”
“Разом до ПЕРЕМОГИ!”
“Україна понад усе!”
“Луганськ – це Україна!”
“Вірте в нашу ПЕРЕМОГУ!”
“Любі діти! Ростіть чемними, слухайте батьків, ви – наше майбутнє! Любіть і прославляйте Україну!”
Велике ДЯКУЮ від учнів 93 окремій мотострілковій бригаді “Холодний Яр”та головному сержанту Віталію Кучці.
Слава Україні!!!!!
Героям Слава!!!!!
Сьогодні ми святкуємо одне з найбільших християнських свят- Стрітення Господнє. А напередодні у бібліотеку ліцею з колядою завітали учні 9-П класу разом з класним керівником Любою Дженджерухою та заступником директора з навчальної роботи Марією Мрічко. У співпраці з вихователем Орисею Візнюк, бібліотекарем Марією Хміль була проведена народознавча зустріч ” У звичаях, традиціях народу ти душу України пізнавай”.
Марія Михайлівна розказала про свято Стрітення, про силу Стрітенської свічки.
Учні разом зі своїми наставниками за душевними розмовами та колядками із задоволенням виготовляли Стрітенські свічки, які сьогодні були освячені в Храмі Господньому.
Ці свічки будуть служити оберегами в домівках ліцеїстів, кабінетах дирекції ліцею, в бібліотеці та навчальному кабінеті 9-П класу.
З теплом дитячих рук, благородними помислами, сердечними молитвами, щирими бажаннями блага для своїх родин, для рідної України через СТРІТЕНСЬКУ СВІЧКУ продовжився той нерозривний ланцюжок ГЕНЕТИЧНОГО КОДУ УКРАЇНЦЯ, який передається з покоління в покоління нашим незламним народом.
Нехай вогонь Свічечки Господньої зігріває наші серця та наші оселі.
Пригадуючи попередній рік ми бачимо його наче з минулого життя. Кожен з нас щось планував, загадував бажання, ставив мету, ціль, мріяв…
Та в лютому у двері нашого дому, що зветься “Україна” постукали непрохані гості, зайшли, не питаючи дозволу, почали руйнувати все довкола.
У 2022-му ми часто плакали, але й щиро сміялися, ми втратили “Мрію”, але не згубили надію та віру, ми переживали, але не боялися, знімали патріотичні тік-токи, разом з нашими воїнами ЗСУ, які підіймали дух українців, хоробро дивились в обличчя ворогу, який планував знищити нас за 3 дні, шукали підтримки у світу і знайшли справжніх друзів.
Питання “Як ти?” стало символом року, що минає, адже несе у собі глибокий зміст. Назавжди залишаться у пам’яті повітряні тривоги проведені в укриттях, бомбосховищах та коридорах, які, нажаль, тривають і надалі, бо війна плавно переходить у наступний рік, знищені школи, садочки, лікарні, “незламна” шафка і півник з Бородянки, Ірпінь, Буча, Гостомель, мільйони біженців та внутрішньо-переміщених осіб, російський “воєнний” корабель, що тепер на дні Чорного моря, острів Зміїний, що став символом незламності та відстоювання свого, американські Himars, турецькі “Байрактари”, що вселяли в нас надію, та мали неабиякий позитивний вплив на хід війни, собака “Патрон”, який став улюбленцем мільйонів дітей та дорослих, трактор, що тягне російський танк, марки “Укрпошти”, які всі бажали придбати, легендарна Чорнобаївка, перемога України на Євробаченні, “Ой, у лузі червона калина похилилася”- стрілецька пісня, якій надав нове життя Андрій Хливнюк і яку співає разом з нами увесь світ, “Азовсталь” та його захисники – символ стійкості та опору російським окупантам, пішохідно-велосипедний скляний міст у Києві, який витримав хвилю ракетного удару, статус “Кандидата на вступ у Євросоюз”, генератори – як символ боротьби з темрявою, яку принесла нам росія, обійми, посмішки близьких та підтримка цілого світу.
Дякуємо Богу, що подарував нам цей рік, яким би складним він не був, воїнам, що сміливо бережуть наш спокій на передовій і захищають ціною власного життя, волонтерам, праця, яких надзвичайно важлива, кожному українцю, що працює і всіма силами наближає нас до ПЕРЕМОГИ!
Нехай 2023-й рік стане роком великих здобутків, позитивних змін, нових звершень та відбудови нашої країни.
Отож, ми з учнівським самоврядуванням провели у ліцеї акцію “Побажання для України у 2023 році” (керівник Галина ГРИЦУК). Усі учні писали щиро, з вірою у вільне, мирне майбутнє і ці побажання ми помістили на нашу новорічну ялинку, яку попри все, прикрасили, бо ніхто і ніщо не зможе забрати свято у наших дітей.
Можна вимкнути світло в кімнаті, у місті, на вулиці та не можливо вимкнути світло нашої душі, тому ми разом з вокальним гуртком ліцею даруємо вам у передноворічний час це відео. Пісню, яку ми робили з особливою любов’ю і теплотою. Адже у піснях українці завжди оспівували те, що на душі та серці.
Даруйте світло, любов, доброту один одному, адже це саме те, що відрізняє нас і допоможе пережити ці складні часи та у 2023-му наша Україна отримає довгоочікувану ПЕРЕМОГУ!
Сьогодні опівночі ми загадаємо одне бажання на всіх, яке обов’язково збудеться.
Слава Україні! Героям Слава!
Спокійного Нового року та мирних Різдвяних свят!
