Дорогою добра

Чудовий осінній день. Природа вже  не бажає тішити нас теплим бабиним літом. Та не слід  сумувати, бо недарма кажуть: «Твори добро, і воно обов’язково повернеться до тебе сторицею». Коли вчинки людей сповнені милосердя, то й у душах оселяється спокій, тепло та благодать. Учні Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості давно засвоїли цю просту істину, а щоб довести це, то 28 вересня організували ярмарок під назвою «Солодкий благофест».

Звичайно, ідея щодо такого заходу народилася у Міністерстві милосердя, що є органом учнівського самоврядування. Оскільки я очолюю це міністерство, то із задоволенням підтримала цю пропозицію. Щоб втілити задумане, потрібна була допомога. Вихователі Владика Леся Тадеївна та Фущич Уляна Степанівна радо взялися за цю справу.

Ярмарок вдався на славу: лунали українські пісні, звучали гуморески, якими розважали учні 10-Е класу. Хочеться відзначити, то ліцеїсти брали участь у заході активно, але по-різному. Одні, отримавши запрошення, привезли з домівок різноманітні «смаколики» та активно торгували ними в національних костюмах, що надавало події яскравості та колориту. Це учні 11-Ф, 10-Ф, 9-І та 9-П класів. А інші допомогли коштами.

Однаково хочу подякувати усім за підтримку та розуміння важливості даного заходу. Адже 1жовтня в Україні святкують День людей похилого віку. Доброю традицією для ліцею стало кожного року відвідувати геріатричний пансіонат, що знаходиться у Івано-Франківську. 30 вересня на виручені кошти ми придбали подарунки для стареньких, підготували концертну програму «Моя незламна і нескорена Україна» та з Лесею Тадеївною і Уляною Степанівною вирушили до цього закладу.

Його мешканцям надзвичайно сподобався наш виступ, деякі з них, розчулившись, пустили сльозу. Ми побачили у їхніх очах тінь самотності, розлуки, страждань, зрозуміли, як по-різному складається життя: щаслива молодість не завжди гарантує щасливу старість. І хоча не надовго, але нам вдалося розвеселити цих людей, примусити забути про важке минуле та повірити у щасливе майбутнє. Ліцеїсти пригощали мешканців пансіонату солодощами, цікавилися їхнім життям, дарували тепло своїх сердець стареньким. Усі були вдячні за наш візит, запрошували у гості.

Світ тримається на милосерді, бо саме воно приносить мир і спокій у наші серця. Любов до людей робить щасливим того, хто дає, і того, хто потребує. Кажуть, що милосердя творить дива. Мені здається, що ми побачили диво…

Молотковська Діана